про літературу

1. n

1) лишок; надлишок, зайвина

2) доплата

3) військ. переліт (снаряда)

4) рад. перехід на прийом

2. adj

1) верхній

2) вищий, вищестоящий

3) зайвий

4) надмірний

3. adv

указує на:

1) рух через щось

2) широкий характер дій

3) перебування або рух над чимсь; нагорі; нагору

4) наближення до певного місця, до якоїсь особи

5) перехід чогось до іншої особи або передачу чогось іншій особі

6) лишок, зайвину

7) завершеність дії

8) закінчення, припинення дії

9) знову, ще раз

4. prep

1) над, вище

2) над, через

3) понад, більше

4) протягом

5) щодо, про

6) по, через

* * *

1) надлишок

2) приплата

3) вiйcьк. переліт ( снаряда)

4) cпopт. серія кидків (шість; у крикеті)

5) paд. перехід на прийом

1) верхній; зовнішній

2) вищестоящий

3) зайвий, надлишковий; надмірний

1) знаходження або рух над чим-небудь нагорі, зверху; наверх, вгору; рух через що-небудь- часто передається дiєcл. префіксом пере-

2) повторення знову, ще раз

3) старанність виконання дії або доведення її до кінця- часто передається дiєcл. префіксами про-, пере-

4) нерозв'язаність, незакінченість, неврегульованість

5) поширення по всьому даному місцю, по всій території (часто all over)

6) тривалість протікання дії протягом якого-небудь періоду часу або після закінчення цього періоду часу

7) передачу або перехід чого-небудь від однієї особи до іншої- часто передається дiєcл. префіксом пере-

8) надлишок до того ж, на додаток; надлишок або вищий ступінь якості надзвичайно, понад, занадто

9) вимір по діаметру або упоперек в

10) у сполученнях

1) указує назнаходження або рух над яким-небудь предметом над; положення на якому-небудь предметі або поверх нього на; положення поперек чого-небудь через; місце розташування по інший бік чого-небудь по той бік, за; положення біля чого-небудь біля; надягання, натягування чохла на; рух через що-небудь, по чому-небудь або через яку-небудь перешкоду через, по, об; рух або поширення по якій-небудь поверхні в певному або у різних напрямках по; на ( часто all over); дотик до поверхні чого-небудь по

2) указує наперіод протікання дії протягом, за; включення в дію якого-небудь моменту, відрізку часу включаючи, включно; до; протікання дії під час якого-небудь заняття за

3) указує набільшу кількість понад, більше; більший вік, час більше

4) указує набільш високе положення, перевагу, переважання, панування, владу над; більш високий ранг, положення вищий, старший

5) указує напредмет думки, суперечки про, над, відносно, з приводу; предмет розгляду, перегляду - часто передається дiєcл. префіксом про-

6) указує на подолання труднощів, перешкод

7) указує на спосіб пересування, пересилання, передачі по

8) указує на особу, з якою що-небудь відбувається або трапляється

1. adv

1) навкруги, довкола, навколо, кругом, скрізь; в різних місцях

2) неподалік, поблизу, недалеко

3) приблизно, близько, майже

4) у зворотному напрямі

5) заст. в окружності

2. prep

1) про

2) навколо, поблизу

3) по

4) близько (про час)

5) через, за, з приводу, у зв'язку з

6) при, з

3. v мор.

змінювати курс; повертати

* * *

1) знаходження у різних місцях усюди, скрізь, у різних місцях

2) рух у різних напрямках по якій-небудь обмеженій території (по кімнаті, місту, країні) назад, вперед, туди е сюди; передається дієслівними префіксами

3) приблизність біля, приблизно, майже; без малого

4) готовність зробити яку-небудь дію (з наступним інфінітивом)

1) навколо, навкруги; неподалік, поблизу, біля

2) туди е сюди, по

3) про, відносно, щодо

4) при, з; в

5) у сполученнях

1) (про людину, борця) true to the idea (of), high-principled, high-minded; ( про літературу) elevated, lofty; ( про мистецтво) high

2) ( ідеологічний) ideological

мод, стиляга, «модерновий» хлопець

* * *

1) модерновий, стильний; модерністський; авангардистський (про літературу, музику)

2) вільний ( про поведінку)

3) сучасний

1. n

1) підґрунтя, нижні шари ґрунту

2) (the underground) метрополітен

3) підпілля, підпільна організація

2. adj

1) підземний

2) таємний, підпільний; нелегальний

1) під землею

2) таємно, секретно, підпільно

* * *

1) підземний

2) таємний, підпільний, нелегальний

3) направлений проти традиційних цінностей, поглядів, проти моралі буржуазного суспільства (про рух, мистецтво); признечений для вузького кола ( про літературу); виданий невеликим тиражем; експериментальний; авангардистський, модерністський; характерний для авангардистської богеми

1) підгрунтя, нижні прошарки грунту

2) ( the underground) метрополітен; підземка

3) підпільна організація; підпілля

4) андерграунд, авангардистська богема; коло особ, що заперечують традиційні цінності; люди, чия діяльність йде врозріз з загальноприйнятими нормами поведінки, естетичними критеріями (особ. прихильники модернистського мистецтва)

1) під землею

2) таємно, секретно, підпільно

1) модерновий, стильний; модерністський; авангардистський (про літературу, музику)

2) вільний ( про поведінку)

3) сучасний

1) підземний

2) таємний, підпільний, нелегальний

3) направлений проти традиційних цінностей, поглядів, проти моралі буржуазного суспільства (про рух, мистецтво); признечений для вузького кола ( про літературу); виданий невеликим тиражем; експериментальний; авангардистський, модерністський; характерний для авангардистської богеми

1) підгрунтя, нижні прошарки грунту

2) ( the underground) метрополітен; підземка

3) підпільна організація; підпілля

4) андерграунд, авангардистська богема; коло особ, що заперечують традиційні цінності; люди, чия діяльність йде врозріз з загальноприйнятими нормами поведінки, естетичними критеріями (особ. прихильники модернистського мистецтва)

1) під землею

2) таємно, секретно, підпільно

adj церк.

що належить отцям церкви

* * *

1) приналежний "батькам церкви"

2) цepк. святоотецький ( про літературу)

1. n

1) шуга

2) талий сніг

3) сльота, рідка грязь

4) відходи (залишки) жиру

5) сальний наліт (на котлах камбуза)

6) тех. консистентне мастило; антикорозійне змащування

7) рушничне мастило

8) тех. захисне покриття

9) розм. сентиментальна балаканина; сентиментальні дурниці (нісенітниці)

10) амер., розм. хабарництво, корупція

11) амер., розм. фальшиві гроші

12) амер., розм. макулатура; бездарна література

13) глухий плескіт, хлюпання

2. v

1) обливати гряззю (водою)

2) змащувати

3) тех. покривати антикорозійним мастилом

4) розм. полоскати

5) бризкати водою

6) тьопати по грязюці

7) текти з глухим плескотом

8) їсти жадібно, плямкаючи

9) буд. розшивати шви (мурування); цементувати

10) військ. чистити канал ствола

* * *

1) шуга

2) талий сніг

3) рідка грязь, сльота; глухий плескіт, хлюпання

4) жирові покидьки; масний наліт ( на кухонних казанах)

5) тex. консистентне мастило; антикорозійне мастило; рушничне мастило

6) сентиментальна балаканина; сентиментальна дурниця ( про літературу)

7) = slush fund

1) обливати (брудом, водою)

2) тex. покривати антикорозійним мастилом

3) ( over) бризкати водою ( на кого-небудь)

4) шльопати по грязюці

5) текти з глухим плескотом

6) їсти жадібно, з плямканням

7) бyд. розшивати шви ( кладки); заповнювати шви

8) вiйcьк. чистити канал ствола

1) приналежний "батькам церкви"

2) цepк. святоотецький ( про літературу)

1) шуга

2) талий сніг

3) рідка грязь, сльота; глухий плескіт, хлюпання

4) жирові покидьки; масний наліт ( на кухонних казанах)

5) тex. консистентне мастило; антикорозійне мастило; рушничне мастило

6) сентиментальна балаканина; сентиментальна дурниця ( про літературу)

7) = slush fund

1) обливати (брудом, водою)

2) тex. покривати антикорозійним мастилом

3) ( over) бризкати водою ( на кого-небудь)

4) шльопати по грязюці

5) текти з глухим плескотом

6) їсти жадібно, з плямканням

7) бyд. розшивати шви ( кладки); заповнювати шви

8) вiйcьк. чистити канал ствола

1. n

1) занурення (в рідину); просочування; замочування

2) рідина для замочування

3) ванна для просочування; копанка (для мочіння конопель)

4) круча; обрив; прірва

5) поет. небо

2. adj

1) крутий, стрімкий

2) розм. надмірний, перебільшений

3) роздутий, дуже високий (про ціну)

4) неймовірний, неправдоподібний

3. v

1) занурювати (в рідину)

2) замочувати, вимочувати

3) заливати; перен. топити (у вині тощо)

4) настоювати, робити настойку

5) огортати (про дим тощо)

6) занурюватися, зникати з головою; загрузнути

7) просочувати, насичувати

8) вилуговувати, золити

* * *

1) крутий

2) надмірний, перебільшений; роздутий, дуже високий ( про ціну)

3) неймовірний, неправдоподібний ( про розповідь)

1) занурення ( у рідину); просочення, просочування; замочування

2) cпeц. замочувальна рідина; ванна для просочування; замочувальний чан, мочило

1) занурювати ( у рідину); вимочувати, замочувати; топити, заливати

2) настоювати, робити настій

3) огортати (про туман, дим)

4) часто refl поринати, іти з головою; загрузнути, погрузнути

5) (in) просочувати

6) cпeц. бучити, вилуговувати

Лютер, Мартин (1483, Ейслебен, Саксонія - 1546) - нім. релігійний мислитель і реформатор, ідеолог Реформації, 350 ляйвнщ один із творців загальнонім. літературної мови. Вивчав класичну літературу і філософію в Ерфурті. Магістр вільних мистецтв (1501), докт. теології (1512), проф. теологічного ф-ту Віттенберзького ун-ту (від 1512 р.). Монах-августиніанець (1505-1523), священик (1507), проповідник у Віттенберзькій церкві (від 1516 р.). Започаткував нім. Реформацію маніфестацією "95 тез" біля дверей Віттенберзької церкви (1517); опублікував у 1520 р. публіцистичну трилогію - "До християнського дворянства німецької нації", "Про Вавілонський полон церкви", "Про свободу християнина"; прилюдно спалив папську буллу і церковні декреталії (1520); безкомпромісно відстоював свободу совісті (і своє вчення) на Вормському рейхстазі (1521); відмежовувався від інших (не лютеранських) протестантських віросповідань (анабаптизму, кальвінізму та ін.). Переклав з оригіналів на нім. мову Новий (1522) та Старий (1534) Завіти, перетворивши тим самим Біблію на народну книгу, а її мову - на осердя літературної нім. мови. Написав численні твори (тлумачення текстів Біблії, духовні пісні, байки тощо). До гуманістів ставився неоднозначно - як до союзників, але вважав, що вони заклопотані "людським" значно більше, ніж "Божественним". Співпрацював з главою нім. гуманістів Гуттеном; полемізував з Еразмом Роттердамським: його "Діатрибі, або міркуванням про свободу волі" (1524) протиставив трактат "Про рабство волі" (1525). Людина, за Л., вільна (чи невільна) не тоді, коли може вибирати, а коли вибрана Богом (чи, відповідно, Сатаною). Підтримував ідею розмежування сфер (та істин) розуму і віри. Розум сприймав як орган осягнення того, "що нижче нас", віру - того, "що над нами" В. чення Л. підірвало монополізм католицизму ("папства") й започаткувало засади нової протестантсько-євангельської парадигми теології і церкви. Воно ініціювало поворот: 1) від католицького законоцентризму, орієнтованого на Старий Завіт, до новозавітного християнства (власне, до "первісного християнства"); 2) від засади "Папа вище Писання" - до ствердження пріоритету Св. Письма над церковними переказами й настановами; 3) від виокремлення духівництва у вивищений над усіма стан - посередник між Богом і людьми - до принципу "всезагальності священства" ("кожен християнин - священик") і верховенства Христа над усіма посередниками; 4) від віри в авторитет і спасенність освячених законом "добрих вчинків" - до "віри в віру" (принципу sola fide - спасіння "лише вірою"); 5) від церкви як бюрократичної (і економічної) інституції - до церкви як громади рівнодостойних вірян. Крім того, Л. виступав за реорганізацію монастирів, ліквідацію целібату священиків, звільнення світських судів від верховенства церковного права, за загальну (безкоштовну для бідних) освіту і всестанову народну школу. Реформація, однією з чільних постатей якої був Л., відкрила дорогу плюралізму тлумачень Св. Писання, дедогматизації ставлення до Біблії, теологічній реабілітації усіх форм суспільно-корисної праці, а в тенденції - зближенню профанічного і сакрального Х. оча Л. - насамперед церковний діяч, а не філософ, але його вчення торувало шлях як нім., так і всій новоєвропейській філософії.

[br]

Осн. тв.: Повне видання творів Лютера: нім мовою. У 67 т.; лат. мовою. У 38 т.; рос. мовою "Вибрані твори" (1994).

Донцов, Дмитро Іванович (1883, поблизу Мелітополя - 1973) - укр. філософ, літератор, політик та історіограф, фундатор інтегрального націоналізму Ф. ах правника здобув у Петербурзькому ун-ті (1907). Студентом розпочав інтенсивну політичну діяльність, 1905 р. вступив до Української соціал-демократичної робітничої партії. Після арешту (1908) емігрував до Австро-Угорщини, де студіював право у Віденському ун-ті. У 1913 р. пориває з соціалістичними ідеями, відмежувавшись на 2-му конгресі студентів від УСДРП і засуджуючи все ще впливові в Галичині московофільські ідеї; закликав до відокремлення від Росії. Од 1914 р. жив у Відні та Берліні, од 1916 р. - у Швейцарії; активно включився в роботу Союзу визволення України, який невдовзі очолив. На початку 1918 р. повернувся до Києва, де працював у гетьманських урядових структурах, створив (разом з Міхновським) Партію хліборобів-демократів. Од 1919 р. - знову в Швейцарії, на чолі Українського Пресового Бюро. Од кінця 1939 р. знову емігрує (Бухарест, Прага, Німеччина, Париж, США, Канада), од 1947 р. до самої смерті жив у Монреалі, де певний час (1948 - 1953) викладав укр. літературу в ун-ті. Суперечливість світоглядної еволюції (від соціал-демократизму до категоричного заперечення соціалістичної ідеї, від атеїзму до агресивної церковності), крайній політичний радикалізм, акцентована безкомпромісність позиції і пристрасність стилю роблять постать Д. контроверсійною та неоднозначною, "рівночасно звеличуваною і засуджуваною" (Янів). Політична позиція Д., що давала підстави кваліфікувати його як "апостола укр. сепаратизму", од 1913 р. залишалася незмінною О. бґрунтовуючи інтегральний націоналізм, Д. звертається до популярних у Європі поч. XX ст. ідей волюнтаризму (Шопенгауера, Гартмана, Ніцше, Сореля та ін.). Речник "агресивного націоналізму" обґрунтовував примат волі до влади ("функція влади - найвища функція нації") та пріоритет ідеї власновладності. Займаючи беззастережно ірраціоналістичні позиції, говорячи про принципові обмеження просвітницького варіанта інтелектуалізму, Д. приймав "інтелект, міцно сполучений з народним інстинктом і сумлінняям", вбачав у їх синтезі узгодженість Логосу й Еросу. Така узгодженість є для Д. запорукою плідності зусиль нації. Гармонійне сполучення національної ідеї та національного Еросу забезпечить подолання "роздвоєння душі" та ослаблення волі, на які передусім, на думку Д., хибує укр. спільнота. До опонентного кола Д. належали насамперед "драгоманівщина", яку він визначав як "раціоналізм у культурі, федералізм у державі і демократизм у громаді" і котрій протиставляв "органічність і віру в культурі, власновладність у державі, провідництво, ієрархію в громаді"; а також соціалізм Маркса - Леніна, "пересякнутий отрутою московофільства", противагою якого в Д. є ідея політичної нації. Ідеалом і метою останньої був політичний державницький сепаратизм, повний розрив з Росією, під оглядом соціальним - негація соціалізму. В інтуїтивістськи-волюнтаристському світосприйнятті місце епістемологічної істини посідає аксіологічна правда, котрій належить бути тільки "своєю". Не приймаючи універсалізм у драгоманівській і будь-якій іншій версії, Д. усе ж постулював синтез націоналізму та універсалізму (зрозуміло, на основі першого), як і синтез інстинкту й розуму, традицій і нового, народу й еліти ("провідної меншості") тощо. Ієрархічне бачення суспільства і окремої спільноти аж до засад авторитаризму та елітаризму, націонал-радикалізм у політиці, волюнтаризм у філософії політики, культурософії та етиці й пов'язаний з ними ідеал надлюдини - визначальні моменти світогляду Д.

[br]

Осн. тв.: "Історія розвитку української державної ідеї" (1917); "Енгельс, Маркс і Лассаль про неісторичні нації" (1918); "Українська державна думка і Європа" (1919); "Підстави нашої політики" (1921); "Націоналізм" (1966); "Наша доба і література" (1937); "Дух нашої давнини" (1944); "Правда прадідів великих" (1952); "Туга за героїчним" (1953); "Від містики до політики" (1957); "Дві літератури нашої доби" (1958); "Незримі скрижалі Кобзаря" (1961); "Росія чи Європа" (1955).

таємний, нелегальний; підпільний

* * *

adj таємний, прихований; нелегальний, підпільний (про організацію, літературу тощо)

- clandestine meeting підпільні/ нелегальні збори

- clandestine operations секретні операції

Русин, Павло (Павло Русин із Кросна) (бл. 1470, Кросно - 1517) - укр.-польськ. гуманіст, поет. Вчився у Краківському (від 1491 р., Польща) та Грейфсвальдському (Німеччина) ун-тах, де одержав (1499) ступінь бакалавра вільних мистецтв. Від 1506 р. викладав у Краківському, а згодом - Віденському ун-тах античну літературу. Деякий час займався педагогічною діяльністю в Угорщині. Писав вірші латинською мовою, збірку яких видав 1509 р. у Відні. Його вихованцями були відомі поети свого часу Ян Вислоцький, Ян Дантишек, Ян Паноній. Р. - один із зачинателів гуманістичної культури в Україні. У його творах проводиться ренесансно-гуманістична в своїй основі думка про спроможність людини власними силами за допомогою доброчесності, або доблесті, піднятися до рівня богоподібності, досягти земного безсмертя. Р. стояв на позиціях природного права, захищав вроджені для кожного індивіда особисті свободи. Розвивав у своїй поетичній творчості неоплатонівську ідею спорідненості поета й пророка. В царині державотворення ідеальною формою правління вважав обмежену законом освічену монархію.

[br]

Осн. тв.: "Pauli Crosnensis Rutheni Carmina" (1962); "Українська поезія XVI ст." (1967).